Вівторок, 19.03.2024, 11:53
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Пошук
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сайт Мшанецької школи

Історія села

Село Мшанець входить до складу Теребовлянського району, Тернопільської області. За кількістю населення і площею воно належить до середніх сіл району.

Існує  версія, що виникло село на початку ХVІІ століття, бо вже з 1750 року є записи в книзі «Церковний інвентар» про новонароджених, перші подружжя, померлих.

Розташоване наше село обабіч автошляху Луцьк – Чернівці (що колись називався «цісарською дорогою»), за 10 км. від районного центру.

Первісна назва села, можливо, Мішанець, бо жили тут люди різного походження та національностей. Щодо походження назви села існує і давня легенда.

Було це у ті давні-прадавні часи, коли на нашу землю нападали турки і татари.

Жила в одному селі сирітка Катруся.

Одного разу напали на їхнє село ординці, зруйнували, а мешканців повели у ясир. Серед полонянок була й Катруся. Потрапила вона до рук одного паші, а згодом стала дружиною його єдиного сина Дерена. Він закохався у дівчину безтямно. Не сподобалося йому лише її ім'я, тому нарік – Івка. Катруся теж покохала свого чоловіка, але туга за Україною не давала спокою її серцю.

 – Я  таки втечу! – сказала собі Катруся-Івка.

Знайшла якось нагоду перевдягнутись в турецький одяг і таки втекла з неволі. Молодий Дерен кинувся наздоганяти її.

Скоро втікачку вдалося схопити слугам іншого турецького паші – Мшана. Коли бранка постала перед очима молодого турка, то він не тільки охнув від замилування нею, а й закохався з першого погляду. Як кажуть: раз і назавжди. Він вислухав сповідь Івки і став її щирим опікуном у дорозі додому. Дерен наздогнав її аж на Україні.

Ти знаєш, що кохаю тебе, Дерене, але на чужині жити не зможу.

Дерен правдиво кохав її, тому не відмовив цьому проханню.

Повернулися обоє на те місце, де стояла колись оселя дівчини. Згодом збудували на згарищі свій будинок. Дерен зрікся мусульманства і залишився у нашому краї. Так заснували нове село Деренівка.

А що ж Мшан? Він змирився з тим, що доля нагородила його нерозділеним коханням. Залишився вірним Івці протягом усього життя. Не повернувся він і до Туреччини, а заснував поблизу Деренівки село, яке згодом назвали від його імені - Мшанець.

Кажуть, що на обличчі Мшана лише раз на тиждень з'являлася усмішка.

Тоді, коли він здалеку спостерігав за Івкою, яка йшла до церкви.

Не викликає сумніву, що територія села заселена з давніх-давен. Знайдені крем’яні знаряддя праці, глиняний посуд, рештки зерна, городища, давні могили (з сивої давнини й до наших днів збереглися залишки могили при Хоростківській дорозі) все це вказує на найдавніші часи життя людей на даній території. Тут жили  люди працьовиті, вмілі хлібороби, ремісники.

На сьогоднішній день наше село нараховує близько 408 дворів, проживає  1100 мешканців. У селі, окрім школи, культурно-освітнє середовище створюють такі заклади: церква, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, сільська рада, будинок культури, бібліотека.