Вівторок, 19.03.2024, 06:32
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Пошук
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сайт Мшанецької школи

Історія нашої школи

Історія Мшанецької школи

Загальноосвітня школа – це центр освіти і науки, який має за мету формувати у молодого покоління загальнокультурні, громадянські, соціальні, охороно-оздоровчі компетентності й уміння і потребу вчитися.

Школа – це той місток, який єднає між собою цілі покоління односельців, з’єднує минуле, сьогодення і майбутнє.

Вже 139 років навчає наша школа учнів. З погляду історії це ніби і дрібниці, але в оці роки вмістилися радощі і смуток, невдачі і здобутки, падіння і злети.

Впродовж всього свого існування школа була виразником інтересів, прагнень та мрій українського народу. Її гордістю завжди були високоосвічені вчителі, які попри політичний утиск несли незламний національний дух, культуру, прагнення до волі, мали свої переконання і погляди.

Перша згадка про Мшанецьку школу датується 1871 роком.

В перші дні заснування школи в 1871 році тут вчителював Володимир  Жданський.

Система шкільництва тих часів поділялась на три типи: двокласові, однокласові та філіальні. В Мшанці була однокласова школа, в класі діти вчились по два роки.

1881 році тут почав вчителювати Мар’ян Галинський і учні навчалися в одному класі.

У 1886 році – вчителюють Микола Ульванський та Ісаак Дліган.

У 1906 році в першому класі навчалося шестеро учнів.

З 1906 року школа стала двокласова. Директором працює Микола Ульванський, а Ісаак Дліган – вчитель. Тоді вже було в школі 39 учнів.

У 1912 році школа стає трикласова   і в ній починає працювати третій вчитель – Сандецька Марія.

У 1922 році помер М. В. Ульванський і школою почав завідувати Мостовий, а пізніше прийшов І. Сезанський, який пропрацював 10 років.

У 1925 році школа стала докласовою, діти навчалися українською мовою.

З 1929 – двома мовами. Навчання в школі почало проводитися ще й польською мовою і головний натиск покладено на вивчення польської історії. В школі викладалися такі предмети: релігія, мова польська і українська, математика, наука про природу, географія, історія, рисунки, співи, фізкультура, ручні роботи.

У 1932 році директором школи став М. Цірко, а вчителькою – його дружина Домініцея.

У 1940 – 1941 році директорував пан Бодашко. Після закінчення війни директори змінювали один одного. В повоєнний період школа отримала назву семирічної.


У 1961 році школу прийняв Нижчий С. І.


На той час у школі працювали такі вчителі:

Слободянюк М.С., Окунський Б.М., Стасишин Й.П., Ковальська Л.Ю., Щур Я.А., Сорочак С.А., Борова О.П., Савчук С.М., Довгань Р К., Хома С.І., Нижча О.Б., Лабата Н.Д., Лабата С.Д.

У 1962 році почалося будівництво стадіону, який у 1965 році ввели в дію.

Приміщення школи було ще старе, з 1900 року і тому доводилося багато зусиль прикладати до ремонту та переобладнання.

Багато терпіння, сил було покладено директором школи Нижчим С. І. на те, щоб у Мшанці була нова школа. І у 1970 році, з його ініціативи, почали будувати нову школу на 540 учнів зі світлими класами, навчальними кабінетами, актовим і спортивним залами, їдальнею і яка в січні 1971 року гостинно відкрила свої двері для учнів.

     

Перші випускники нової школи 1971 року



Так розпочалася нова сторінка в історії школи.

Змістом шкільного виховного процесу в той час  є комуністичне виховання. У школах діють жовтенятські та піонерські загони.

    

На фоні позитивних змін у суспільстві не припинявся наступ на українську самобутність. В ці часи прискорено здійснювалась русифікація шкіл України. Різними методами громадянам нав'язувалася думка про не престижність української мови. Постійно наголошувалось на тому, що кожна людина повинна знати російську мову, як мову міжнаціонального спілкування. Але це не було перешкодою для вчителів школи. Вони постійно прищеплювали учням любов до української мови, українських традицій, культури українського народу, рідного краю. В школі завдяки активній роботі української мови і літератури та історії щорічно вшановувалися роковини з дня народження Т. Шевченка та інших відомих українських митців. Поряд з тим приділяли увагу вшануванню пам'яті класиків російської літератури.

 Очевидці згадують, що протягом тих навчальних років велика увага у вихованні дітей приділялась інтернаціональному, патріотичному та трудовому вихованню.


В кінці 70-х років відбулася реорганізація структури виховної роботи і її пріоритетами стало інтернаціональне, трудове, військово-патріотичне, художньо-естетичне виховання школярів. Учні школи вели активну переписку з дітьми інших країн. Частими гостями школи були ветерани Великої Вітчизняної війни.


Активну участь у допомозі ветеранам війни і солдатським вдовам надавали різновікові загони, які діяли по вулицях. Учні школи брали активну участь в районних піонерських злетах, у військово-патріотичній грі «Зірниця».

Школярі допомагали Мшанецькому радгоспу в збиранні сільськогосподарських культур.

Працював С. І. Нижчий директором школи довго, аж до 1979 року. Сучасники згадують його як інтелігентну, високоосвічену людину з глибокими національними переконаннями.

Після нього директорами школи були:

Слободянюк М. С.

Бойчук Р. Й.

Стасишин Й. П.

Ковальський І. М.


 З надією педагогічний колектив влився у процес перебудови. У школу на святкування Першого дзвоника приходить отець Михайло і  вперше від дня заснування школи саме в приміщенні школи відправляється молебень за здоров’я учнів та вчителів.

З ініціативи вчительської інтелігенції в селі відроджуються національні традиції: Андріївські вечорниці, свято Святого Миколая. Учні разом з вчителями беруть участь у святочних Літургіях. 


У 2000 році директором школи призначено Кісіль Галину Степанівну,  випускницю даної школи, дочку колишнього директора Нижчого С. І. Молодий директор активно сприяє зміцненню матеріально-технічної бази школи, створенню належних умов для навчально-виховного процесу.

А школа поповнюється молодими спеціалістами: Вавришин О.Я., Мазур Н.Б., Довгань О.Ю., Ясінська С.Б., Шевчишин Н.Я.

Так як школа, останнім часом, потребувала капітального ремонту та покращення благоустрою шкільної території, було проведено ряд важливих робіт: перекрито дах і проведено повну заміну підлоги в спортивному залі; зроблено капітальні ремонти класних кімнат, коридорів, спортзалу та актового залу; встановлено в спортзалі пластикові вікна; підведена до школи вода; введено в дію внутрішні шкільні туалети; замінено вхідні двері.

Галина Степанівна активізувала роботу батьківської громадськості, залучила спонсорів і меценатів.

2002 – 2003 навчальні роки ознаменувались тим, що у школі запалав голубий вогник.

Зміцненню матеріально-технічної бази школи впродовж останніх років педагогічний та учнівський колективи завдячують таким добродіям: Михайлюку Д.В. - начальнику відділу освіти, Кибі В. П. – сільському голові; Іліщуку П. В. – голові правління СВАТ Мшанецького буряконасінницького господарства.

 Слова вдячності направлені і батькам учнів школи, які допомагають матеріально і підтримують в усіх добрих починаннях.

Перегортаючи сторінки історії нашої школи не можливо не згадати святкування 30-річчя нашої школи.

З усіх куточків України з’їхалися випускники. Один за одним зі сцени лунали спогади про шкільні роки які разом із піснями та танцями спліталися у веселковий вінок. Випускники дарували теплі і щирі слова вчителям, а вчителі і учні школи – випускникам. Це було свято єдності і душевної теплоти.

А вже в 2011 році наша школа відсвяткувала своє 40-річчя.

За цей період школу закінчило близько тисячі випускників. Серед них лікарі, юристи, вчителі, діячі культури, військові…

Учні школи завжди беруть активну участь у районних конкурсах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях, олімпіадах.  

На протязі останніх років у школі проведено районні семінари: вчителів хімії, історії, фізики, вихователів ГПД.

Школа завжди іде в ногу з часом. Вчителі розуміють, що сьогоднішні їхні вихованці – це майбутнє, надія нашої держави. А їй потрібна національно свідома, високо патріотична молодь. Тож з числа учнів школи створено об'єднання «Соколята» і «Молоді соколи».

Творчі педагоги і завзяті учні протягом року організовують у школі тематичні вечори, свята Миколая, новорічні дійства, різноманітні забави та розваги для школярів.

При  сільському Будинку культури діють різноманітні гуртки, активними учасниками яких є наші школярі.  Дитячі ранки присвячені Шевченківським  дням, Дню Матері, Дню Незалежності,  концерти-звіти і т.д.  проводилися неодноразово на сцені Будинку культури.


Відрадним є те, що в школу приходять працювати молоді вчителі – випускники  школи, її вихованці:

Ковальська Оксана Юріївна – випускниця 1989 року

Мазур Надія Богданівна – випускниця 1988 року;

Бартецький Петро Адольфович – випускник 1993 року;

Вавришин Оксана Ярославівна – випускниця 1986 року;

Костюк Юрій Зеновійович – випускник 1996 року;

Довгань Оксана Богданівна – випускниця 2002 року;

Кісіль Андрій Григорович – випускник 2002 року 

Стасишин Ірина Володимирівна – випускниця 2003 року. 


В нашій школі працює кілька родин – вчительських династій, це:

Кісіль Г. С.  та Кісіль А. Г.– дочка та онук колишнього директора школи Нижчого С. І.;

Стасишин І. В. та Стасишин О. В. – онука та невістка колишнього директора Стасишина Й. П.;

Ковальська О. Ю. – онука вчительки нашої школи Сорочак С. А.